КІФ – це не офшор

Все популярнішими стають спроби представити українському бізнесу корпоративні інвестиційні фонди, як сучасну, адекватну і відносно недорогу заміну офшорів.

«Українцям варто переглянути своє ставлення до «тихих гаваней»», «Фонд дозволяє оптимізувати базу оподаткування», «Корпоративний інвестиційний фонд — актуальна заміна офшорів» – такі формулювання все частіше можна зустріти в публікаціях ділових вітчизняних видань. Подібні спроби видати для українського бізнесу корпоративні інвестиційні фонди, як сучасну, адекватну і відносно недорогу заміну офшорам, будуть ще більше набирати популярність по мірі наближення до повного введення Україною правил в рамках світової боротьби за прозорість оподаткування між країнами (BEPS).

Сучасне розуміння корпоративного інвестиційного фонду

На перший погляд, аргументи в подібних матеріалах здаються обґрунтованими й викликають довіру. Але це тільки на перший погляд. Корпоративні інвестиційні фонди видаються як юридична особа зі спеціальним режимом оподаткування, що дозволяє «відіпрати» прибуток, що заробляє бізнес за нульовою ставкою оподаткування і транслювати цю, вже умовно «очищений» прибуток, на користь фізичної особи (бенефіціара) за ставкою 9%. Здається, що це значно простіше, ніж використовувати компанії з юрисдикціями, у яких з Україною підписані угоди про уникнення подвійного оподаткування (УПУПО).

Сьогодні ностальгуючи за епохою «дикого офшоризму» бізнес загадується над питанням: як бізнесу економити на податках після BEPS?

Відповідь — ніяк, як мінімум з використанням КІФів. Всесвітню візію в цих рамках можна звести до тези – «Або плати де заробляєш, або йди». Корпоративний інвестиційний фонд — це не про оптимізацію, це про інші можливості.

Спроби видати КІФ за нову «тиху гавань» і спосіб оптимізації — поверхневий погляд, пов’язаний з недостатнім розумінням суті та принципів роботи інститутів спільного інвестування. Це нерозуміння призводить до того, що ряд складнощів, з якими зіткнувся бізнес, який активно використовує офшорні структури, на думку авторів, які промотують новий підхід, можуть бути вирішиені за рахунок корпоративних інвестиційних фондів.

Складнощі в тому, що за минулі 5 років популярні юрисдикції зі спеціальним режимом оподаткування для нерезидентів і банки, що працюють в даних юрисдикціях, під тиском країн «Великої сімки» кардинально змінили свій підхід. Ці юрисдикції відкривають реєстри кінцевих бенефіціарів, вимагають так званої фізичної «присутності» іноземної компанії для отримання статусу податкового резидента (наявність офісу, співробітників в штаті, відповідність заявленого профілю фактичній діяльності). Крім цього, повсюдно впроваджується тест економічної мети проведених операцій і автоматичний обмін інформацією про фінансові операції компаній з країнами податкового резидентства їх фактичних власників. Вишенькою на торті буде обмеження вільного циркулювання капіталу і застосування більш суворих вимог до тонкої капіталізації й будь-якої агресивної моделі оподаткування — переміщення оподаткування прибутку заробленої в одній юрисдикції в іншу. Це ще чекає більшість популярних юрисдикцій.

Як наслідок, — банки масово закривають рахунки компаніям, що не відповідають вимогам, а грошові кошти компаній і фізичних осіб, які не здатні надати необхідну інформацію, заморожуються. Це тягне за собою значні трудові, фінансові та часові витрати на надання документів, пояснення економічної суті операцій, з’являються значні поточні операційні витрати пов’язані з необхідністю утримувати офіс, платити зарплату співробітникам, робити аудит і цей список можна продовжувати та продовжувати.

У відповідь на це, як чарівна «пігулка» пропонується корпоративний інвестиційний фонд. Але це не допоможе, тому що корпоративний фонд ці хвороби не лікує. Корпоративний інвестиційний фонд не вирішує жодної з проблем перелічених вище, хоча може здатися, що утримання і використання фонду дешевше, ніж повноцінної компанії за кордоном. Якщо класифікувати завдання офшорних юрисдикцій, в тому сенсі як узвичаєно трактувати цей термін, можна виділити три основні напрями, спростивши їх до простих ланцюжків:

• «Заробив» – «вільно використовую»
• «Заробив» – «сховав» – «вільно використовую»
• «Вкрав» – «сховав» – «відіправ» – «вільно використовую»

КІФ – професійний учасник фінансового ринку

Спочатку офшори створювалися для вирішення завдань в перших двох пунктах, та й зараз, є захисники, які використовують це як основний аргумент на користь існування офшорного світу. Офшори разом з важливою для бізнесу свободою і безпекою, на жаль, часто використовуються для легалізації коштів податковими ухильниками, напівлегальними або відверто злочинними організаціями. Коли стверджують, що інститути спільного інвестування дозволять замінити офшори, насправді, корпоративному фонду не вирішити завдання пов’язані зі свободою використання коштів і безпекою активів, мова може йти тільки про третій пункт наведеного вище списку. Але і це серйозна помилка.

Використання інститутів спільного інвестування з метою зменшення податкової бази власних підприємств неможливо і недоцільно. З низки причин — це і зміни в українському законодавстві з протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом та фінансовий моніторинг, очікуваний і вже відчутний дріфт законодавства в бік регулювання ринку ІСІ за європейською подобою і зразком.

КІФ — це професійний учасник фінансового ринку, до якого застосовуються значні, які з часом тільки посилюються, вимоги в частині фінансового моніторингу, ризик-менеджменту, портфельного менеджменту та комплаєнсу. Необхідність дотримання вимог і норм, персональна відповідальність менеджерів компаній з управління активами робить КІФ дуже дорогим інструментом, що негативно реагує на будь-які неякісні активи, агресивні податкові рішення і штучно побудовані схеми. Доречно згадати й не так давно прийнятий в першому читанні проєкт закону 1210, з його правилами контролю за трансферним ціноутворенням, введенням поняття контрольованих іноземних компаній (КІК), обмежувальними нормами для витрат за фінансовими операціями з пов’язаними особами та багатьом іншим. Це сильніше стискає фіскальні тиски на горлі будь-якого підприємства і фізичної особи, яка веде свою діяльність в податковому резидентному полі України, і не треба очікувати, що КІФ буде винятком після прийняття цього закону.

Для чого ж інститути спільного інвестування, до яких відносяться і такі нині популярні корпоративні інвестиційні фонди? Відповідь проста — для спільного інвестування.

Корпоративні інфестфонди дозволяють об’єднувати кошти декількох інвесторів для інвестування в проєкти

При цьому незалежно від розміру частки учасника в проєкті, він має:

• рівні права;
• прозору звітність і облік;
• додаткову безпеку інвестованих активів, в порівнянні з класичним ТОВ, але не ту, яку шукають особи, що використовують офшори;
• зменшення ринкових, операційних і репутаційних ризиків;
• вищу ліквідність інвестиції;
• вирішення конфліктів інтересів завдяки наявності КУА в ролі незалежного керуючого;
• податкові стимули, що дозволяють реінвестувати зароблений прибуток без додаткового оподаткування і дозволяють залучати кошти інвесторів фізичних осіб, надаючи їм привабливу ставку прибуткового податку.

Останній пункт ніяк не пов’язаний з можливістю зменшення прибутку бізнесу коштом застосування КІФ як «прокладки». Використання фонду в цій ролі призведе тільки до підвищення податкової бази. Цей пункт говорить — фондам дано стимул у вигляді звільнення від оподаткування прибутку, заробленої фондом в результаті незалежної, ринкової діяльності у сфері, для інвестування заради якої цей фонд створювався.

Джерело: блог співвласника і партнера інвестиційної компанії InCo home, Романа Бєліка на Liga.net.